Библия - Обещанное Восстановление

2-а царiв

Розділ 19

1 І сталося, як почув це цар Єзекі́я, то розде́р свої шати та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому.

2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Ісаї, Амосового сина.

3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити!

4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова́ великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на обра́зу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова́, які чув, а ти принесе́ш молитву за рештку, що ще знахо́диться“.

5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

6 І сказав їм Іса́я: „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!

7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Ось він вийшов воювати з тобою!“ то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:

10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти наді́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

11 Ось ти чув, що́ зроби́ли асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урято́ваний?

12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одного листа перед Господнім лицем.

15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: „Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херуви́мах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса́ та землю!

16 Нахили́, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!

17 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили ті народи та їхній край.

18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Госпо́дь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!

22 Кого лаяв ти та ображав, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? — На Святого Ізраїлевого!

23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із бе́зліччю своїх колесни́ць я вийшов на го́ри високі, на боки Ливану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і ви́йду аж на вершо́к його на нічліг, — у гущину́ його саду.

24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

25 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створи́в? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румо́вищ обертаєш їх...

26 А ме́шканці їхні безсилі, настрашені та побенте́жені. Вони стали, як зілля оте польове́, мов трава зеленіюча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло...

27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обу́рення.

28 За твоє проти Мене обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до ушей Моїх, то на ні́здрі твої Я сережку привішу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року — саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.

30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить корі́ння додолу, і свого плода́ дасть уго́ру.

31 Бо з Єрусалиму вийде позоста́ле, а рештки — від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!

32 Тому́ так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста оцього, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле!

33 Якою дорогою при́йде, то нею пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, говорить Господь!

34 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба“!

35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!

36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневі́ї.

37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

Четвертая книга царств

Глава 19

1 Услышав эти слова, царь Езекия разодрал на себе одежды и, облачившись в рубище, пошел в Храм ГОСПОДЕНЬ.

2 А смотрителя дворца Эльякима с писцом Шевной и со старшими священниками он отправил в рубищах к пророку Исайе, сыну Амоца.

3 Передали они Исайе: «Настал этот день — день беды, кары и позора! Пришло время младенцам на свет появиться, но нет у матерей сил родить!

4 Может быть, ГОСПОДЬ, Бог твой, услышит слова главного советника, которого владыка его, ассирийский царь, послал поносить Бога Живого, и ГОСПОДЬ, Бог твой, воздаст за те слова, которые Он слышал! Помолись же о тех, кто еще остался в живых».

5 Когда слуги царя Езекии пришли к Исайе,

6 он сказал им: «Передайте владыке своему, что говорит ГОСПОДЬ: „Да не пугают тебя услышанные тобой слова, которыми поносили Меня слуги царя ассирийского.

7 Я нашлю на него дух, который овладеет им, он получит весть и вернется в свою страну, а там падет от меча по воле Моей“».

8 Главный советник вернулся к ассирийскому царю, когда тот осаждал Ливну, — вернулся, поскольку ему сообщили, что царь уже покинул Лахиш.

9 А царю сообщили, что на него идет войной Тирхака, царь Куша. Царь снова послал гонцов к Езекии.

10 Вот что он велел передать иудейскому царю Езекии: «Да не обманет тебя Бог твой, на Которого ты надеешься, обещая тебе, что, мол, не будет Иерусалим предан в руки ассирийского царя.

11 Ведь ты сам слышал, что сделали ассирийские цари с другими странами: предали они их заклятию, на уничтожение обрекли. А ты надеешься уцелеть?

12 Уберегли ли боги те народы, что были уничтожены предками моими, — Гозан, Харан и Рецеф или сыновей Эдена, что жили в Телассаре?

13 Где теперь царь Хамата и царь Арпада, где цари города Сефарваима, Хены или Иввы?»

14 Взял Езекия это послание из рук гонцов, прочитал его и пошел с ним в Храм ГОСПОДЕНЬ. Развернул Езекия свиток тот перед ГОСПОДОМ.

15 И так молился Езекия пред ГОСПОДОМ: «ГОСПОДИ, Боже Израиля, над херувимами восседающий! Ты Бог, Ты один над всеми царствами земли, Ты сотворил небо и землю!

16 Внемли, ГОСПОДИ, и услышь, открой, Господи, глаза Свои и посмотри! Услышь слова Синаххериба, который послал своих людей поносить Тебя, Бога Живого.

17 Ведь и вправду, ГОСПОДИ, обратили в развалины цари ассирийские все страны и земли их опустошили,

18 побросали богов их в огонь и так уничтожили их. (Но ведь то не боги были, а творение рук человеческих — лишь дерево и камень.)

19 Но Ты, ГОСПОДИ, Боже наш, спаси нас от рук его — и узнают все царства на земле, что один Ты — ГОСПОДЬ Бог».

20 А Исайя, сын Амоца, послал передать Езекии такие слова ГОСПОДА, Бога Израиля: «Я услышал, как ты взывал ко Мне о Синаххерибе, ассирийском царе,

21 и вот что изрек о нем ГОСПОДЬ: „Смеется над тобой, презирает тебя дева, дочь Сиона, качает головой тебе вслед дочь Иерусалима!

22 Кого поносил ты, Кого хулил, на Кого голос возвысил, на Кого смотрел свысока? На Святого Бога Израиля!

23 Через посланцев своих ты Владыку поносил, хвастался: „Множеством колесниц я покорил горы, добрался до дальних отрогов Ливана, срубил высокие его кедры и лучшие кипарисы, дошел до удаленных обителей, до цветущего его леса;

24 копал я колодцы в чужой стране и воду из них пил, стопами ног своих осушал все египетские реки“.

25 Разве не слышал ты, что издавна Я это сотворил, издревле замыслил, а ныне свершил? Потому ты и обращаешь городские твердыни в груды развалин.

26 Бессильны жители их, в замешательстве они и в смятении, уподобились траве полевой, зелени, траве, что растет на крышах и засыхает прежде, чем даст колос.

27 На месте ли ты стоишь, уходишь ли, возвращаешься — всё это Я знаю, как знаю и то, что ты весь в ярости против Меня.

28 За гнев твой против Меня, за дерзость, что достигла слуха Моего, — продену тебе кольцо в нос, в рот тебе вложу удила и отправлю тебя назад той же дорогой“.

29 А тебе, Езекия, будет такое знамение: в этот год ешьте только то, что само родится, и на следующий — самородный хлеб, а на третий год сейте и жните, разбивайте вновь виноградники и плоды с них ешьте.

30 Снова пустит тогда уцелевший остаток рода Иуды глубоко свои корни — и крона его принесет плоды обильные.

31 Ведь из Иерусалима выйдет остаток, с горы Сион — уцелевшие. Безраздельной любовью к народу Своему ГОСПОДЬ Воинств свершит это.

32 Потому говорит ГОСПОДЬ о царе ассирийском: „Не войти ему в город сей, стрелами не достать, со щитами не приблизиться, вала у стен его не насыпать.

33 Какой дорогой пришел он, той и возвратится, а в город этот ему не войти, — так говорит ГОСПОДЬ, —

34 ибо Я сохраню этот город, сберегу его ради Себя и ради слуги Моего Давида“».

35 В ту же ночь всё и произошло: выступил ангел ГОСПОДЕНЬ и сразил в ассирийском стане сто восемьдесят пять тысяч человек — к рассвету всюду лежали трупы!

36 Тогда Синаххериб, ассирийский царь, отступил и возвратился в Ниневию, где и остался.

37 Однажды, когда он совершал поклонение в капище своего бога Нисроха, его сыновья Адраммелех и Сарэцер сразили его мечом, а сами бежали в страну Урарту. После него воцарился его сын Асархаддон.

2-а царiв Розділ 19	Четвертая книга царств Глава 19
1 І сталося, як почув це цар Єзекі́я, то розде́р свої шати та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому.	1 Услышав эти слова, царь Езекия разодрал на себе одежды и, облачившись в рубище, пошел в Храм ГОСПОДЕНЬ.
2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Ісаї, Амосового сина.	2 А смотрителя дворца Эльякима с писцом Шевной и со старшими священниками он отправил в рубищах к пророку Исайе, сыну Амоца.
3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити!	3 Передали они Исайе: «Настал этот день — день беды, кары и позора! Пришло время младенцам на свет появиться, но нет у матерей сил родить!
4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова́ великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на обра́зу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова́, які чув, а ти принесе́ш молитву за рештку, що ще знахо́диться“.	4 Может быть, ГОСПОДЬ, Бог твой, услышит слова главного советника, которого владыка его, ассирийский царь, послал поносить Бога Живого, и ГОСПОДЬ, Бог твой, воздаст за те слова, которые Он слышал! Помолись же о тех, кто еще остался в живых».
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.	5 Когда слуги царя Езекии пришли к Исайе,
6 І сказав їм Іса́я: „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!	6 он сказал им: «Передайте владыке своему, что говорит ГОСПОДЬ: „Да не пугают тебя услышанные тобой слова, которыми поносили Меня слуги царя ассирийского.
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.	7 Я нашлю на него дух, который овладеет им, он получит весть и вернется в свою страну, а там падет от меча по воле Моей“».
8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.	8 Главный советник вернулся к ассирийскому царю, когда тот осаждал Ливну, — вернулся, поскольку ему сообщили, что царь уже покинул Лахиш.
9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Ось він вийшов воювати з тобою!“ то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:	9 А царю сообщили, что на него идет войной Тирхака, царь Куша. Царь снова послал гонцов к Езекии.
10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти наді́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.	10 Вот что он велел передать иудейскому царю Езекии: «Да не обманет тебя Бог твой, на Которого ты надеешься, обещая тебе, что, мол, не будет Иерусалим предан в руки ассирийского царя.
11 Ось ти чув, що́ зроби́ли асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урято́ваний?	11 Ведь ты сам слышал, что сделали ассирийские цари с другими странами: предали они их заклятию, на уничтожение обрекли. А ты надеешься уцелеть?
12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?	12 Уберегли ли боги те народы, что были уничтожены предками моими, — Гозан, Харан и Рецеф или сыновей Эдена, что жили в Телассаре?
13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“	13 Где теперь царь Хамата и царь Арпада, где цари города Сефарваима, Хены или Иввы?»
14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одного листа перед Господнім лицем.	14 Взял Езекия это послание из рук гонцов, прочитал его и пошел с ним в Храм ГОСПОДЕНЬ. Развернул Езекия свиток тот перед ГОСПОДОМ.
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: „Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херуви́мах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса́ та землю!	15 И так молился Езекия пред ГОСПОДОМ: «ГОСПОДИ, Боже Израиля, над херувимами восседающий! Ты Бог, Ты один над всеми царствами земли, Ты сотворил небо и землю!
16 Нахили́, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!	16 Внемли, ГОСПОДИ, и услышь, открой, Господи, глаза Свои и посмотри! Услышь слова Синаххериба, который послал своих людей поносить Тебя, Бога Живого.
17 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили ті народи та їхній край.	17 Ведь и вправду, ГОСПОДИ, обратили в развалины цари ассирийские все страны и земли их опустошили,
18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.	18 побросали богов их в огонь и так уничтожили их. (Но ведь то не боги были, а творение рук человеческих — лишь дерево и камень.)
19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“	19 Но Ты, ГОСПОДИ, Боже наш, спаси нас от рук его — и узнают все царства на земле, что один Ты — ГОСПОДЬ Бог».
20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Госпо́дь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.	20 А Исайя, сын Амоца, послал передать Езекии такие слова ГОСПОДА, Бога Израиля: «Я услышал, как ты взывал ко Мне о Синаххерибе, ассирийском царе,
21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!	21 и вот что изрек о нем ГОСПОДЬ: „Смеется над тобой, презирает тебя дева, дочь Сиона, качает головой тебе вслед дочь Иерусалима!
22 Кого лаяв ти та ображав, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? — На Святого Ізраїлевого!	22 Кого поносил ты, Кого хулил, на Кого голос возвысил, на Кого смотрел свысока? На Святого Бога Израиля!
23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із бе́зліччю своїх колесни́ць я вийшов на го́ри високі, на боки Ливану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і ви́йду аж на вершо́к його на нічліг, — у гущину́ його саду.	23 Через посланцев своих ты Владыку поносил, хвастался: „Множеством колесниц я покорил горы, добрался до дальних отрогов Ливана, срубил высокие его кедры и лучшие кипарисы, дошел до удаленных обителей, до цветущего его леса;
24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги повису́шую я всі єгипетські рі́ки!	24 копал я колодцы в чужой стране и воду из них пил, стопами ног своих осушал все египетские реки“.
25 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створи́в? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румо́вищ обертаєш їх...	25 Разве не слышал ты, что издавна Я это сотворил, издревле замыслил, а ныне свершил? Потому ты и обращаешь городские твердыни в груды развалин.
26 А ме́шканці їхні безсилі, настрашені та побенте́жені. Вони стали, як зілля оте польове́, мов трава зеленіюча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло...	26 Бессильны жители их, в замешательстве они и в смятении, уподобились траве полевой, зелени, траве, что растет на крышах и засыхает прежде, чем даст колос.
27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обу́рення.	27 На месте ли ты стоишь, уходишь ли, возвращаешься — всё это Я знаю, как знаю и то, что ты весь в ярости против Меня.
28 За твоє проти Мене обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до ушей Моїх, то на ні́здрі твої Я сережку привішу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!	28 За гнев твой против Меня, за дерзость, что достигла слуха Моего, — продену тебе кольцо в нос, в рот тебе вложу удила и отправлю тебя назад той же дорогой“.
29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року — саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.	29 А тебе, Езекия, будет такое знамение: в этот год ешьте только то, что само родится, и на следующий — самородный хлеб, а на третий год сейте и жните, разбивайте вновь виноградники и плоды с них ешьте.
30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить корі́ння додолу, і свого плода́ дасть уго́ру.	30 Снова пустит тогда уцелевший остаток рода Иуды глубоко свои корни — и крона его принесет плоды обильные.
31 Бо з Єрусалиму вийде позоста́ле, а рештки — від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!	31 Ведь из Иерусалима выйдет остаток, с горы Сион — уцелевшие. Безраздельной любовью к народу Своему ГОСПОДЬ Воинств свершит это.
32 Тому́ так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста оцього, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле!	32 Потому говорит ГОСПОДЬ о царе ассирийском: „Не войти ему в город сей, стрелами не достать, со щитами не приблизиться, вала у стен его не насыпать.
33 Якою дорогою при́йде, то нею пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, говорить Господь!	33 Какой дорогой пришел он, той и возвратится, а в город этот ему не войти, — так говорит ГОСПОДЬ, —
34 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба“!	34 ибо Я сохраню этот город, сберегу его ради Себя и ради слуги Моего Давида“».
35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!	35 В ту же ночь всё и произошло: выступил ангел ГОСПОДЕНЬ и сразил в ассирийском стане сто восемьдесят пять тысяч человек — к рассвету всюду лежали трупы!
36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневі́ї.	36 Тогда Синаххериб, ассирийский царь, отступил и возвратился в Ниневию, где и остался.
37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.	37 Однажды, когда он совершал поклонение в капище своего бога Нисроха, его сыновья Адраммелех и Сарэцер сразили его мечом, а сами бежали в страну Урарту. После него воцарился его сын Асархаддон.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

2-а царiв

Розділ 19

Четвертая книга царств

Глава 19

2-а царiв

Розділ 19

Четвертая книга царств

Глава 19

Старий завіт

Новий завіт

2-а царiв

Розділ 19

Четвертая книга царств

Глава 19

2-а царiв

Розділ 19

Четвертая книга царств

Глава 19

Старий
завіт

Новий
завіт